Кабінет міністрів не має наміру перешкоджати встановленню пам'ятника Йосипові Сталінові в Запоріжжі.
Про це сказав віце-прем'єр-міністер з гуманітарних питань Володимир Семиноженко.
"Коли йдуть громадські ініціятиви, а Україна різна, ми не будемо давити їх", - сказав Семиноженко, відповідаючи на запитання, як уряд ставиться до ініціятиви встановлення пам'ятника Сталінові в Запоріжжі.
Віце-прем'єр підкреслив, що завданням уряду є досягнення взаємоповаги до думок і цінностей у різних реґіонах України.
"Ми будемо стежити, щоб не було загострень. Це завдання влади", - сказав Семиноженко.

11.04.2010

Прем’єр-міністру Республіки Польща Панові Дональду Туску     Вельмишановний пане прем’єр-міністр ! Висловлюємо глибокі співчуття з приводу великої трагедії польського народу — несподіваної загибелі політичної еліти нації на чолі з Президентом Лєхом Качинським. Загинули люди, які жили з бажанням робити добро для Польщі, і втрата таких масштабів є важким ударом для польського народу. В цю важку хвилину бажаємо Польщі і польським громадянам стійкості, єдності та взаємопорозуміння, віримо, що національний характер поляків дозволить Вам побороти наслідки цієї важкої втрати. Віримо, що трагічна загибель еліти польської політики не стане перешкодою для дальшого порозуміння між нашими народами. Висловлюємо співчуття усім родинам загиблих в катастрофі.

Разом з Вами молимося за Божу Ласку для душ загиблих.

Честь їхній пам’яті!

Організації Українських Націоналістів (бандерівців)
 

Обставини змушують нас звернутися до Вас з відкритим листом. Ваші перші кроки на посаді Президента України демонструють, з однієї сторони, наміри навести лад в державі, побороти економічну кризу, нормалізувати міжнародні стосунки – про це свідчить активна діяльність уряду в галузі економіки, продуктивна праця над підготовкою бюджету. З іншого боку виникають питання щодо законності створеної коаліції, дивують Ваші заяви-обіцянки відмінити Укази Вашого попередника, особливо вражають кадрові призначення на державні посади одіозних діячів, – насамперед, безпородних українофобів Табачника і Семиноженка.

Послушна, антиукраїнськи налаштована челядь хутко кинулася допомагати Вам, творячи і примножуючи зло. Конституційний суд узаконив коаліцію, а Донецький суд відібрав у Степана Бандери звання Героя України. Постає питання , а де був Донецький суд у 1932-33 роках, коли Східна Україна разом з Донеччиною вимирала голодною смертю?

Звернення Конгресу Українських Націоналістів до Служби Безпеки України з приводу проведення виставки «Волинська різня: польські та єврейські жертви ОУН-УПА»

Голові Служби Безпеки України
Валерію Хорошковському

                                                                               Шановний пане Голово!

8 квітня в Українському домі розпочала роботу виставка «Волинська різня: польські та єврейські жертви ОУН-УПА», організаторами якої є ВГО "Російськомовна Україна", очолювана народним депутатом від Партії регіонів Вадимом Колесніченком, та польське Товариство увіковічення пам’яті жертв злочинів українських націоналістів у Варшаві.

Організатори виставки, висвітлили події тих часів однобоко з викривленням історичних фактів. В експозиціях виставки не враховано десятки тисяч жертв українців, які були замордовані польським та російським окупаційними режимами.

Розсекречені архівні документи СБУ та свідчення учасників тих подій вказують на тенденційність та необ’єктивність даної виставки.

Матеріали про вихід з підпілля УГКЦ, унікальні фотографії, церковна література, ікони — це далеко не все, що представлено на виставці в історико-краєзнавчому музеї Калущини. Урочисте відкриття виставки матеріалів до 20-річчя виходу з підпілля УГКЦ та повернення в Україну кардинала Івана Любачівського відбулося минулої неділі.

Ознайомитися з її матеріалами калушани матимуть змогу ще щонайменше протягом місяця.

Упродовж понад чотирьох десятиліть Українська Греко-Католицька церква (УГКЦ) була найбільш переслідуваною релігійною громадою у світі. Нині виповнюється 20 років із часу появи першого радянського офіційного документа, що став підставою визнання греко-католиків та виходу церкви з підпілля.

Детальніше з історією виходу з підпілля УГКЦ йдеться в матеріалах виставки. Так, хоча офіційно УГКЦ відновила свою діяльність 1990 року, проте процес легалізації почався значно раніше. 4 серпня 1987 року група українського духовенства, ченців і мирян на чолі з Єпископом Павлом Ваcиликом заявила на весь світ про свій вихід з підпільного релігійного життя відкритим листом-заявою, що був опублікований на 86-ій сторінці римського часопису “Благовісник”. Уже 16 травня 1989 року до Москви прибула делегація УГКЦ у складі єпископів: П. Василика, Ф. Курчаби, отця М. Сімкайла та інших священиків, щоб передати Горбачову нову петицію. У розмові з кореспондентом агенції “Рейтер” владика Павло Василик заявив, що “Ми не прийшли просити, а ми вимагаємо, щоб нам повернули те, що забрали у 1946 році. Ми зібрали 500 тисяч підписів під вимогою легалізації Української Греко-Католицької церкви”.