У світі прийнято оцінювати перші сто днів нового президента. Ми отримали за перші 50 днів стільки ганьби, наче нас плавно повернули в совдепію і опустили посеред старої калюжі.

Усі ті щаблі, по яких Україна так повільно і важко підіймалася до незалежності і пристойної позиції у Європі, раптом стали "непотрібними".

Нині ми, як у поганому сні, побачили реквізит погорілого театру, і, нарешті, маємо угоду з Росією про легалізацію в Україні антиукраїнського плацдарму під назвою "РЧФ" - для практично безперешкодної дискредитації української державності.

Стефан Романів: «Порушники Конституції мають відповісти перед українським народом за свій злочин!»

Заява Голови ОУН (б) з приводу голосування по угоді відносно Чорноморського флоту Росії

Голосування по угоді щодо продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Криму ще на 25 років засвідчило, що провладна команда готова піти на будь який злочин, аби досягти своєї мети, в тому числі – порушити Конституцію України. Це голосування так само яскраво продемонструвало, хто з парламентарів дійсно є прихильником ідей національного суверенітету, демократії, а хто є слухняним виконавцем волі Кремля.

 

Немає сумніву, що недавня угода між Україною і Російською Федерацією про продовження терміну перебування флоти РФ в Криму, суперечить Конституції України. Подаю докладний витяг без зайвого з Конституції: "Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України... є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу... На території України не допускається розташування іноземних військових баз".

 

Цю фразу сказав мій батько, повернувшись з роботи. І він, на превеликий жаль, має слушність. Здається, немов абсолютно все, чого досяг попередній Президент України Віктор Ющенко, цілеспрямовано перекреслюється президентом нинішнім. Навіщо? Нащо нищити надбання держави, главою якої тебе обрано?! Риторичні питання, які просто губляться у повітрі… А дехто ж обіцяв: “Почую кожного!”.
 

Заява Проводу Організації Українських Націоналістів (бандерівців) з приводу заяви В.Януковича щодо відмови України від запасів високозбагаченого урану.

 

   Віктор Янукович, заявивши під час свого офіційного візиту до столиці США Вашингтону про те, що Україна має відмовитися від запасів високозбагаченого урану, за допомогою якого можна виробляти ядерну зброю, зайвий раз продемонстрував, що нинішня влада в його особі продовжує зраджувати національні інтереси країни.

Враховуючи те, що країни-гаранти нашої ядерної безпеки – Росія і Сполучені Штати – не виконують у повному обсязі зобов’язання, взяті на себе від моменту, коли Україна відмовилася від ядерної зброї, Януковичу варто було б в першу чергу відстояти національний інтерес і вимагати необхідних фінансових та безпекових гарантій перед тим, як робити подібні заяви.

 

Чим ближче 9 травня, тим вище піднімають голови ті, хто ще недавно боязко ховався по темних закутках.

Сьогодні ті, хто вважає сталінські злочини — доблестю, а вбивство українців — подвигом, готуються святкувати „Перемогу” (і для них неважливо, що цей день в більшості країн — учасниць антигітлерівської коаліції ніхто не відзначає). Вони вже вивішують на білбордах портрети Сталіна і збираються відкривати пам'ятник вусатому кату.

Вони знову готуються загиджувати вулиці наших міст брудними георгіївськими ганчірками, а представники злочинної Комуністичної Партії у Верховній Раді вже внесли законопроект, що припускає святкування під червоними прапорами колишнього Радянського Союзу.

При цьому, як завжди, з боку гомосоветікусов лунає гавкіт відносно тих, хто боровся проти радянських злочинів. Нинішня окупаційна влада всіляко підтримує антиукраїнський шабаш, а її представники на кожному розі „мітять територію” — то скандальним рішенням донецького „суду” з приводу Героя України Степана Бандери, то брудними фальсифікаціями депутата Колесніченка з приводу вигаданих „злочинів ОУН-УПА” (за ступенем нахабства і цинізму даний суб'єкт перевершив навіть пропагандистів з радянських спецслужб).

 

Чи часто ви замислюєтеся на тим, що Україна — не єдина країна українців. Ні–ні, йдеться не про заокеанські діаспори, а про маленьку невизнану, але де–факто незалежну Придністровську Молдавську Республіку — ПМР, де українці становлять від третини до половини мешканців, а українська мова — одна з трьох державних. Вони зберігають свою ідентичність, мову й культуру, й щиро радіють, коли хтось з «континентальної» України згадує про їхнє існування. От лише трапляється таке вкрай рідко. Такою нагодою стала 300–та річниця Конституції гетьмана Пилипа Орлика, яку він оприлюднив саме тут, у місті Бендери, під стінами бендерської фортеці, і пам’ятник якій відкрили тут минулого тижня.

 

"Націоналіст Калущини" 2010р.