Близько сотні співробітників українських ЗМІ провели "Марш за свободу слова" в центрі Києві в неділю з нагоди Дня журналіста.
Акція почалася близько полудня на площі Незалежності, звідки журналісти пройшли до будівель Кабінету міністрів, Верховної ради, Адміністрації президента.
Віктор Янукович був і залишається виразником інтересів лише вузької соціальної групи осіб з 2-3-х областей України, на зовнішньополітичній арені він є провідником позиції офіційного керівництва Російської Федерації, а стиль його керівництва спирається на методи радянської партократії брежнєвської доби.
На святкування зібралися ветерани ОУН—УПА, духовенство УГКЦ та УПЦ КП, чільники міської та обласної влади, правоохоронці, військовослужбовці батальйону внутрішніх військ, військові льотчики, представники громадсько-молодіжних організацій, які поминальною молитвою вшанували пам’ять загиблих за українську ідею. Пастирське слово, яке виголосив єпископ Івано-Франківський, стосувалося всіх українців. Владика наголосив на гідності віддавання належного всім загиблим, котрі боролися за українську ідею і Батьківщину та закликав до збереження і передання наступним поколінням українського духу як гідності кожного громадянина України. На завершення заходів урочисто було покладено вінки до хреста як символ вшанування пам’яті наших предків — борців за Україну.
Ми попросили прокоментувати ці події отця Петра Скрипника, пароха Підпечер, який 16 років відправляв Службу Божу в підвальному приміщенні цієї церкви. Він вважає обидві події своєрідним свідченням непохитної віри наших краян і священної пам’яті про своїх батьків і героїв-мучеників. Отець Петро зокрема зауважив: «Я не є головний на цьому торжестві... Адже ще далекого 1938-го було закладено фундамент церкви завдяки старанням пароха Теофіла Глібовицького, який за віру і відданість Христовій Церкві і за те, що не підписав перехід на московське православіє, відбув вісім років у совєтських концтаборах Караганди.
В офіційній владній пропаганді й більшості українських ЗМІ поняття Другої світової війни раптом отримало звуження до визначення "Велика вітчизняна війна". З відповідним переоцінюванням усіх аспектів та політико-ідеологічних підтекстів цієї гігантської катастрофи ХХ століття. Раптом наша країна повернулася в атмосферу Совєтського Союзу. З усіма фальшуваннями справжньої історії ХХ століття в цій тоталітарній державі, з її офіційною людиноненависницькою ідеологією комунізму. Перед українським суспільством по-новому почав вибудовуватися пропагандистський міф про нібито "мирну країну робітників і хліборобів", яка в 1941-45 роки в запеклій війні з нацистською Німеччиною виборола "мирне й щасливе життя для себе і решти народів Європи". Зрозуміло, що все це пропагандистське вславлення подвигу "героїчного радянського народу" відбувається у шатах російської мови, відвертого москвофільства й з акцентами неосталінізму. Відтак Україна несподівано опинилася в обіймах шалених потоків інформації, які не помічають нічого українського у великій війні, приховано утверджують історичне право російського імперіалізму, безсовісно перекручують факти історії. |