|
|
 У п’ятницю, 23 липня, о 09.30 у Печерському районному суді міста Києва (вул. Хрещатик, 42а, каб. 18) розпочнеться судовий процес над українським патріотом Миколою Коханівським. Цього разу його звинувачують у причетності до заворушення, яке сталось 27 квітня під стінами Верховної Ради, коли депутати ВР ратифіковували Харківські угоди. Тоді кордон міліції вклинився у колону опозиційних сил та навмисно спровокував мітингуючих до штурханини. Коханівському інкримінують статтю 345 Кримінального кодексу “протиправні дії щодо представників міліції”.
Останнім часом порядно набридли висновки експертів що нинішня владна команда то «сталіністи», а чинний президент: «генерал-губернатор Малоросії». Помилкова оцінка дійсних ідеологічних переконань владної команди призводить до «боїв з вітряками». Витрачаючи сили на боротьбу з ілюзорною загрозою українській незалежності, націонал-патріотично налаштовані громадяни проходять мимо справжніх недоліків владної команди. А в результаті до влади прийдуть знову «такі самі створіння» тільки під іншими прапорами. Правда ж така що і в Україні і в Росії владу наразі опанували не імперці. Її опанували команди мародерів – людей які захоплено експлуатують всі промислові, наукові та ідеологічні надбання радянської імперії з метою власної наживи. Обкрадаючи труп імперії радянської вони аж ніяк не прагнуть побудувати на її кістках нову імперію. Їхня мета – набити свої офшорні рахунки грішми викачаними з іще працюючої інфраструктури радянських часів.
— Настільки актуальним на сьогодні є теоретичне минуле українського націоналізму? — А давайте поглянемо. До прикладу, надумане мусування поділу України на Схід і Захід. Беремо твори Юрія Липи і читаємо: «До зорганізування духовности якогось краю мало мати враження, симпатії й антипатії. Треба мати щось більше. Власне, головні ідеї, генеральні ідеї в першу чергу потрібні до організації української духовности. Для скристалізування тих ідей треба глибоко відчути свою батьківщину як цілість. Все виразніше стає, що найголовніше не в страті добробуту, а в відпорности, традиціях і моралі споріднених мільйонів українців».
|
6  |
||||||||||||||||||||
Інформаційна війна Росії та Білорусі набирає обертів. Після скандальних фільмів «Хрещений батько» про злочини Олександра Лукашенка, які зявилисяна російських каналах, білоруська преса опублікувала компромат на Володимира Путіна.
Мародери під масками сталіністів
Не підлягає сумніву, що ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року стало визначною подією на українському шляху до відновлення незалежності. Не підлягає сумніву й те, що цей документ став консолідуючою основою для діяльності дуже різних політичних сил – від так званих «суверен-комуністів» до радикальних незалежників-антикомуністів. У преамбулі Декларації було проголошено «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Це створило підґрунтя спершу для республіканської законотворчості, незалежної від союзного законодавства (що дуже швидко привело до правової колізії, відомої під назвою «війни законів»), а потім – через рік із невеликим – і для легітимного проголошення незалежності Української держави.