Верховна Рада України остаточно визначилася з датою проведення місцевих виборів: склад міських районних рад ми з вами обиратимемо 31-го жовтня за так званою змішаною схемою, де половина депутатів ітиме за відкритими партійними списками, інша – за мажоритарною системою. Однак якщо Рада прийме зміни до Закону про місцеві вибори, які вона вже ухвалила у першому читанні, то висувати своїх кандидатів у депутати зможуть лише місцеві організації партій, що зареєстровані не менше як за триста шістдесят п’ять днів до дня голосування. До того ж, владоможці можуть заборонити брати участь у виборчих перегонах як окремим самовисуванцям, так і політичним блокам…

Цього року створення «кишенькових» партій для участі у місцевих виборах буквально за кілька місяців до їх проведення можуть намертво попередити змінами до відповідного закону. Скоріше за все, люди не зможуть віддавати голоси за місцеві партійні осередки, що створилися менше року тому. Така ситуація жодним чином не вплине на участь у волевиявленні найбільших політичних гравців – Партії регіонів, «Батьківщини» Юлії Тимошенко, комуністів, Народної партії Володимира Литвина, частково – «Сильної України» Сергія Тігіпка, одначе створить низку проблем новоявленим партіям-претендентам на мандати у столичних районних радах. З одного боку це нібито й непогано, бо ж позбавить ласих до влади олігархів можливості «виїхати» на-гора шляхом утворення чи реорганізації підконтрольних їм політичних сил. Утім, ми з вами вкотре змушені голосувати за знайомі (й часто вже обридлі) обличчя, і на прихід принципово нової команди чекати не доводиться.

Однак вихід на рівень місцевої влади у Києві особливо охочим до тепленьких крісел людям перекрити раз і назавжди все одно неможливо. Уже зараз ті, хто має гроші, починають скуповувати зареєстровані понад рік тому маловідомі партії, а також «воскрешати» з небуття вже достатньо підзабуті нами – простими виборцями – політичні сили. Інші ж домовляються з керівництвом тих осередків, у яких із реєстрацією все гаразд, щоби отримати вигідне місце у їхніх списках. Таким чином, невдовзі слід очікувати на справжній ажіотаж «політичних міграцій», коли окремі люди мінятимуть партії, наче рукавички, перебуваючи у пошуках найвигіднішого особисто для себе становища.

Передбачаючи, що мого читача мало цікавлять загальні фрази, наведу кілька достатньо конкретних прогнозів, яким же чином нову редакцію Закону про місцеві вибори «поборюватимуть» претенденти на депутатські крісла у райрадах Києва.

Блоки вріжуть дуба?

Отже, до участі у місцевих виборах можуть не допустити політичні блоки, тож, здавалося б, апріорі «відпадають» такі загальновідомі та впливові сили, як Блок Юлії Тимошенко, Блок Кличка, Блок Володимира Литвина і так далі. Та не варто недооцінювати апетитів лідерів цих об’єднань: вони вже давно знайшли шпаринки, котрі дозволять їхній команді зробитися рівноцінними гравцями у передвиборчих перегонах.

Візьмемо, приміром, Віталія Кличка, який є лідером блоку свого імені. Виявляється, політик водночас очолює політичну парію «УДАР». Ця сила існує за нашою інформацією від 2008-го року – дарма, що гучно заявили про неї відносно нещодавно. Тож команда Кличка найімовірніше піде «на райони» у списках «УДАР», в якої з реєстрацією все гаразд.

Цікава ситуація з нинішнім міським головою Києва Леонідом Черновецьким. Позаяк його сила (Блок Леоніда Черновецького) так само привілеї участі у місцевих виборах може не отримати, то постає запитання, у списках якої з партій проводити свою команду. Згадується, що пан Черновецький у 1999-2000 роках очолював маловідому широкому загалові партію «За красиву Україну», але його водночас пов’язували і з Християнсько-ліберальною партією. Отже досі малозрозуміло, у яких же списках ми з вами побачимо знайомі обличчя наближених до мера людей.

Юлія Тимошенко, швидше за все, представлятиметься у районних радах Києва списками старої і, так би мовити, перевіреної часом політичної партії «Батьківщина», яка, по-перше, існує достатньо давно, щоби брати участь у виборах, а по-друге, є знаною у широких колах громадськості.

Нинішній голова Шевченківського району Києва Віктор Пилипишин і собі знайшов вихід із ситуації. Подейкують, що його команда має намір дати назву «Кияни передусім» партії «Український патріотичний союз», яку Пилипишин очолив ще 2007-го року. Тож цілком імовірно, що саме оновлений УПС під звичною для нас із вами назвою братиме активну участь у місцевих виборах.

Отже, основні політичні гравці, як бачимо, лишаються тими самими – щоправда, з оновленими «старими» і через те вже забутими силами.

Депутатські «перебіжки»

Годі сподіватися, що окремі люди, котрі переслідують власні інтереси в районах і саме з цією метою претендують на депутатство, так легко відмовляться від можливості отримати жадані мандати. Уже зараз вони шукають собі нові «кольори» – ті партії, що здатні вивести їх у районні ради. Тож у скорому часі слід очікувати на масову та всеохоплюючу міграцію людей із одних партій в інші, бо змінений Закон про місцеві вибори просто залишає їх на узбіччі. Суми угод про вигідне місце у списку цьогоріч становитимуть 50-120 тис. дол. – у залежності від «прохідності» номеру та, власне, політичної партії.

Таке от політичне пристосуванство може «примирити» навіть одвічних опонентів і заразом змусити старих друзів побити одне з одним глечики. Так, скажімо, ходять чутки, що згаданий уже Віталій Кличко домовляється з першим заступником мера Олександром Поповим про формування нової більшості у Київраді, до якої згодом може долучитися і значна частина Блоку Леоніда Черновецького, а у цей самий час соратник Кличка Дмитро Андрієвський уже розпочав просувати себе у Солом’янському районі на правах лідера Селянської партії.

Не все так просто і з тими, хто бажає пройти у районні ради по мажоритарній схемі. Згідно зі змінами до Закону про місцеві вибори, самовисування може бути заборонене, а тому претенденти на депутатство мусять заручитися рекомендацією якоїсь партії задля участі у перегонах. Тож уже зараз хтось домовляється, а хтось купляє цю саму рекомендацію. І не варто дивуватися, якщо діячі, котрі ще вчора виявляли лояльність, скажімо, до Юлії Тимошенко, підуть по «мажоритарці» за поданням тієї ж таки Партії регіонів.

Без прописки – зась!

Зміни до Закону про місцеві вибори, що їх у першому читанні підтримала Верховна Рада, передбачають і ще одну новацію. Віднині щоби зробитися депутатом у якомусь конкретному районі Києва, потрібно в ньому бути чи то зареєстрованим (прописаним), чи то мати офіційне місце роботи. Такий стан справ перекриває претендентам можливість балотуватися по кількох районах столиці одночасно. Утім, вже зараз наші джерела надають інформацію про реалізацію кількох схем, які хоч і не дають можливості кандидатам іти по більше ніж двох районах, одначе мають на меті залишити саме за ними вибір конкретних округів. Скажімо, можна буквально за кілька місяців «раптово» отримати офіційну роботу в районі, де шанс пройти до ради більший, а також прописатися деінде.

Передбачається, що ця норма попри все не стане на заваді великим політичним гравцям і вони однаково знайдуть шлях подавати своїх людей по всіх районах Києва. Тож навіть незважаючи на наявність регламенту участі кандидатів у депутати районних рад за принципом місця державної реєстрації та офіційного працевлаштування, можна з великим відсотком упевненості сказати, що ми з вами таки побачимо тих самих осіб у різних районах міста. Що, безумовно, не є досить чесно…

Про ТВК слівце замовте…

Іще однією особливістю зміненого Закону про місцеві вибори, на яку змушені зважати учасники політичної гонитви, є принцип формування складу територіальних виборчих комісій. Статтею 22 цього нормативно-правового акту, зокрема, передбачається, що ТВК формуватимуться за поданням місцевих організацій представлених у Верховній Раді України поточного скликання політичних партій. Таким чином ціла низка політсил позбавлена права членства у комісіях.

Передвиборчий кошторис

Але у скільки ж нам із вами – точніше, нашому місту – «влетять» цьогорічні місцеві вибори? Заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера 5 липня в ході Інтернет-конференції на порталі «ОБОЗ» відзначив, що на проведення виборчої кампанії до місцевих рад столиці доведеться вкласти щонайменше 9 мільйонів гривень. За його словами, здебільшого гроші мають піти на зарплатню членам виборчої комісії – близько 80% суми. Решта спрямовуватиметься на оренду приміщень, телефонний зв’язок, автомобілі, канцтовари тощо. При цьому він заявив, що не може сказати точно, скільки грошей піде на проведення виборів у столиці. «Ця цифра зараз тільки попередньо опрацьовується. У зв'язку з відсутністю чіткого розуміння про те, який закон буде регулювати проведення місцевих виборів, ми не можемо назвати цифру», – підкреслив він.

Але скільки ж ладні витратити самі учасники перегонів на свою можливість отримати депутатське крісло? За інформацією видання «Сегондя» (укр. – «Сьогодні») з посиланням на Комітет виборців України, вартість реальної кампанії одного кандидата по мажоритарному округу складе в середньому 50 тисяч доларів. Що ж стосується витрат кожної окремої партії, то тут чіткої інформації немає, хоча й подейкують, що політсили не мають наміру особливо «витрачатися» на цих виборах.

Так що ж то за закон такий?

Деякі норми зміненого Закону про місцеві вибори відверто йдуть усупереч нормам Конституції України. Скажімо, заборона самовисуватися, хоча в основному законі чітко регламентується це питання. «Відповідно до Конституції, кожний громадянин України має право «обирати» й «бути обраним» до органів місцевого самоврядування, однак із якоїсь причини Верховна Рада вирішили інакше. Такий стан справ фактично позбавляє дійсно діяльних та політично незаангажованих людей іти на місцеві вибори та отримувати депутатські мандати. В демократичній країні таке неприпустимо», – пояснює заступник голови громадського об’єднання «Покоління Майдану» Олександр Подобрій.

Як і завжди, шановний читачу, маємо невизначеність. Вона панує не лише серед громадян, котрі змушені знову і знову ставити собі питання, за кого ж віддавати свій голос, але й у середовищі самих кандидатів. «Досі залишається незрозумілим, якому ж законові підкорятися – чи старому, чи новому, який, однак, досі до кінця не ухвалили. Якщо його не підпишуть найближчим часом, то вже від наступного тижня місцеві ради змушені будуть скликати сесії та готуватися до проведення передвиборчих перегонів із 1 серпня, як цього вимагає стара редакція Закону про місцеві вибори», – відзначає Олександр Подобрій.

На цей випадок українці мають чудове прислів’я: «поживемо – побачимо». Тож у часи невизначеності бодай ми з вами мусимо дати собі чітку відповідь, кого підтримуватимемо на місцевих виборах.