Історико-меморіальний музей Степана Бандери

Історико-меморіальний музей Степана Бандери

Історико-меморіальний музей Степана Бандери, який знаходиться на Калущині в с. Старий Угринів, присвячений особистості, іменем якої називався національно-визвольний рух 1940-50-х років ХХ століття за побудову та утвердження української держави. Це ім’я було синонімом борця, гідного і відданого патріота своєї Батьківщини, готового до самопожертви задля осягнення високої мети.

Степан Бандера (1909-1959) – Крайовий Провідник ОУН на Західно-українських землях у 1932-1934 рр.; Провідник Революційного Проводу ОУН 1940-41 рр.; організатор похідних груп в Україну та підготовки Акту 30 червня 1941 р.; організатор закордонних частин (ЗЧ) ОУН 1945 р.; автор ідеологічних і програмових статей на тему українського націоналізму.

Відродження славетного імені розпочалося у тридцяту річницю вбивства Степана Бандери – 15 жовтня 1989 р., коли вперше на Батьківщині – в Старому Угринові, що на Калущині, встановлено березовий хрест і проведено велелюдне віче. З ініціативи СНУМу закладається пам’ятний камінь на родинному обійсті у День Героїв (остання неділя травня) 1990 р., а 14 жовтня того ж року постає перший в Україні пам’ятник Степану Бандері (автор Віктор Рожик). Тоді ж освячено капличку Покрови Пресвятої Богородиці, яка була зруйнована за комуністичного режиму (1984 р.) і відновлена громадою села. Невдовзі, 30 грудня 1990 року о 5-й годині в Старому Угринові пролунав потужний вибух, який зруйнував монумент.

21 січня 1991 року відбулась спільна сесія Калуських міської та районної Рад, яка прийняла рішення про будівництво меморіального комплексу в Старому Угринові.

30 червня 1991 року з нагоди 50-ти ліття проголошення Акту відновлення Української держави у Львові відкрито ще один, другий, пам’ятник національному герою в його рідному селі.

10 липня 1991 року о 3 год. 20 хв. ночі знищено щойно відкритий пам’ятник Степану Бандері. „Операцію” здійснили шестеро військових у маскувальних халатах. При цьому важко поранено 21- річного члена СНУМу Василя Максимчука, котрий вартував пам’ятник.

17 серпня 1992 року під час проведення Всеукраїнської акції „Гомін Чорного лісу”, приуроченої 50-тиліттю створення УПА, урочисто відкрито третій (цього разу бронзовий) пам’ятник Провіднику ОУН (автори: архітектор - Зіновій Давидюк, скульптори – Микола Пасікіра та Любомир Яремчук). Того ж року в уцілілій частині родинного помешкання розпочинає свою діяльність музей Степана Бандери.

1 січня 1998 року онук Провідника ОУН - Степан Бандера закладає у фундамент будівлі капсулу з посланням до нащадків, розпочавши цим будівництво новітнього музейного приміщення. Відкриття експозиції у ньому відбулося 30 грудня 2000 року. До цього часу музей діяв в уцілілій кімнаті священичої резиденції, в якій проживала родина Бандер з 1906 по 1933 рр.

1 січня 2009 року, в 100-річчя від дня народження Провідника ОУН, відкрито нову музейну експозицію на базі історико-меморіального комплексу: відновлено хату-плебанію та здійснено реекспозицію в новому приміщенні музею. Автором оновленої експозиції є п. А. Гайдамаха.

В п`ятдесяту річницю загибелі С. Бандери 15 жовтня 2009 року відбулося урочисте відкриття четвертого експозиційного залу музею. Автором дизайну виступив п. Богдан Губаль.

Відновлення хати-плебанії відбувалося відповідно до проведених працівниками музею та краєзнавцями досліджень. Було відновлено інтер`єр кімнат, в яких проживала сім`я Бандер, наповнено його оригінальними речами, що були власністю сім`ї, автентичними речами, переданими членами інтелігентних родин Прикарпаття, та зібраними під час науково-дослідницьких експедицій працівниками музею.

Перший експозиційний зал розкриває відвідувачам процес формування національної свідомості галичан, державотворчі процеси початку ХХ століття, в яких активну участь приймав о. Андрій Бандера, середовище, в якому ріс і мужнів Степан Бандера. Тут представлені матеріали, які ілюструють період навчання Степана Бандери в Стрийській гімназії, його участь у «Пласті» та підпільній гімназійній організації. Також тут відображено його громадську діяльність в рідному селі: відновлення діяльності театрального гуртка, праця в читальні «Просвіти», створення кооперативу, заснування осередку товариства «Луг» і, звичайно, організація націоналістичного підпілля на теренах Калущини.

У другому залі представлено історію виникнення та діяльність підпільних націоналістичних організацій УВО та ОУН, їх боротьбу проти польської та радянської влади, розкрито процес становлення Степана Бандери як Провідника ОУН, а також зорганізовані ним пропагандистські та інші акції. Центральна частина експозиції присвячена відомому політичному процесові проти 12 членів ОУН, який відбувався у Варшаві (так званий Варшавський процес). Матеріали висвітлюють міжнародні події, які передували Другій світовій війні, та нову хвилю українського національного піднесення, апогеєм якої стало проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави та формування Українського Державного правління, а також трагічну долю молодої держави та її керманичів.

Особисте життя Провідника висвітлюється в третьому залі. Тут розміщені унікальні світлини із сімейного архіву Бандер: прогулянки Степана Бандери із дітьми, дружиною та друзями до лісу, поїздки в гори та на море, катання на лижах.

Експозиція четвертого залу завершує розповідь про життєвий шлях великого Борця за волю України. Тут відображено перебування Степана Бандери на еміграції, створення та діяльність Закордонних Частин ОУН, розміщено ряд особистих речей Провідника: особиста друкарська машинка; посвідчення та документи на ім’я StepanPopel, під яким проживав Степан Бандера; посмертна маска. Велику увагу приділено загибелі Провідника та подальшим подіям, що були із цим вбивством пов`язані.

Героїчна боротьба Української Повстанської Армії на теренах Калуської округи (ТВ 23 «Магура»), процес формування та діяльність повстанських відділів на Калущині, а також діяльність членів націоналістичного підпілля на даному терені висвітлена в окремій частині експозиції четвертого залу. Особливого колориту додає композиція «Повстанець в лісі».

Розкривається в цьому залі і ще одна трагічна сторінка нашої історії: масові депортації населення Західної України у віддалені райони Радянського Союзу. Мовчазними свідками цих жахливих акцій є не тільки світлини, а й цікаві речові матеріали, такі як листи, саморобні листівки, вишивані хусточки, які дарували близьким на спомин, та багато інших речей.

Зацікавлює відвідувачів і криївка, відтворена на зразок тих, які використовувалися підпільниками в часи української визвольної боротьби.

Окрім цього на території комплексу можна побачити гранітну плиту на місці, де знаходились два перші пам’ятники Степану Бандері, відновлену каплицю Покрови Пресвятої Богородиці, криницю, погріб.

Завідувач Історико-меморіального музею Степана Бандери Степан Лесів

Адреса:

вул. С. Бандери, 48,
с. Старий Угринів,
Калуський р-н, 77362
тел.: (03472) 9-75-17 факс: (03472) 9-74-23

Робочий час:

Робочі дні: неділя – п’ятниця
Вихідний день: субота
Години роботи: з 9:00 до 18:00 год.
Обід: з 13:00 до 14:00 год.

Пам’ятка пошуківцям та краєзнавцям у зборі матеріалів
про національно-визвольну боротьбу під проводом ОУН-УПА

За час існування незалежної української держави науковцями та активістами товариства «Меморіал» проведена велика пошукова та дослідницька робота по збору, впорядкуванню, систематизації та опублікуванню матеріалів про учасників національно-визвольної боротьби під проводом ОУН-УПА, про цивільне населення, яке стало жертвами окупаційних режимів, що панували на наших землях протягом ХХ століття. Результатом цієї праці стало багатотомне видання «Реабілітовані історією», яке вийшло окремими книгами по кожній області. У 2000 – 2003 роках світ побачили п'ять томів «Реабілітовані історією. Івано-Франківська область» про політичні репресії під час панування комуністичного тоталітарного режиму. На основі п’ятитомника підготовлено дві книги нової серії. Упорядник обох видань - п. Лук’ян Вардзарук.
На базі цих книг по багатьох районах області вийшли подібні видання. Нажаль, частина даних подана не повністю або з деякими перекрученнями. Моральним обов’язком молодого покоління науковців, істориків, краєзнавців, студентської та учнівської молоді буде безкорислива жертовна праця по збору та доповненню існуючих матеріалів, виправленню допущених перекручень, а також, можливо найголовніше на цей час – запис ще живих учасників цих подій.

Хай цей опитувальник з корисними та практичними порадами стане Вам у пригоді.
Підходячи до цієї роботи необхідно спочатку ретельно ознайомитись із територією, на якій буде проводитись дослідження. Прив’язуватись необхідно до існуючого на даний час поділу на райони. Бажано придбати та добре вивчити карту, на якій зазначені всі села, присілки та хутори, річки і потічки, дороги, гори, лісові масиви і т.д. (масштабу хоча б 1:200 000, складених у 1950-1970 рр.). Спи¬сок населених пунктів складається в алфавітному порядку, незалежно від їх величини та категорії. Досконалого засвоєння потребують межі досліджуваної території, зокрема, сусідні райони, шляхи сполучення то¬що. Необхідно пам’ятати, що частину населених пунктів після 1944 року перейменовували. Також враховувати й зміни адміністративних меж районів.
Важливим фактором у даній роботі є максимальний науковий підхід до збору інформації. Попередньо бажано опрацювати наявну краєзнавчу літературу, архівні матеріали та інші наявні джерела. Всі витяги робити на окремих аркушах паперу, дотримуючись певної системи. При виписуванні даних подається повна назва джерела із зазначен¬ням місця і року видання, сторінки чи аркуша тощо.
Наприклад, насамперед вгорі аркуша зазначити назву населеного пункту, наступним пунктом – прізвище та ім'я полеглого, іме¬на батька й матері, його псевдо, потім - дата народження і смерті (докладніше подано у розділі «Біографічна довідка»). Якщо у початкових джерелах ці відомості відсутні, то залишити місце для них, яке заповниться у ході пошукової роботи, чи, принаймні, при опитуванні людей.
Виписки чи інші нотатки робляться з максимальною точністю, повнотою, зберігаючи без перекручування чи приведення до літературних норм мови опитуваного, при необхідності проставляти наголоси. Прізвища, псевда, топоніми (гео¬графічні назви) акуратно фіксувати друкованими літерами. Такого ж ретельного підходу потребує фіксування інформації, яка збирається від родичів, близьких та знайомих полеглих борців, старожилів. Тут необхідно зберігати мак¬симальну точність лексики і стилістики інформатора, а в цитатах вза¬галі не допускати найменшого виправлення. Це сприятиме розкриттю зло¬чинного і садистського характеру форм і методів, які ворог застосовував для придушення визвольної боротьби ОУН і УПА, залякування цивільного населення та масового винищуван¬ня всіх свідомих українців.
Окремо складати списки про вихідців з-поза меж району, що полягли на терені, де проходить збір інформації. Цих осіб записується в тих населених пунктах, на території яких вони загинули. Якщо не вдалося встановити прізвища полеглого, то записується псевдо, коли ж і псевда ніхто не знає, тоді такого повстанця записується як невідомого і вноситься максимальний опис про нього: зовнішність, приблизно визначається вік, дата смерті, інформація про участь у визвольній боротьбі, припущення про можливе походження, описи обставин смерті та інше.
При збиранні матеріалів важливо збирати (сканувати, перефотографовувати) документи, світлини. При формуванні музейних кімнат у школах чи пошукових експедиціях музейних працівників важливим є також збирання особистих речей чи речей побуту, до яких мав відношення загиблий. Для отримання достовірної інформації важливо говорити з прямими нащадками полеглого. Всі світлини на звороті треба дуже чітко і точно підписувати друкованими літерами простим олівцем. В групових світлинах обов'язково називати ряди від пер¬шого до останнього і осіб зліва направо в кожному з них, дату фото¬графування, автора, вказувати з якого населеного пункту вона походять.

Приклади питань для збору інформації
1. Біографічна довідка.
1. Прізвище, ім'я, імена батька і матері.
2. Дата народження: день, місяць, рік.
3. Дата смерті: день, місяць, рік.
4. Псевда, під якими діяла особа.
5. Ким були батько і мати, в якій сім’ї зростав і виховувався.
6. Коли і де навчався? Яку освіту та спеціальність одержав? Де, коли і ким працював?
7. Участь у національно-патріотичних та громадсько-просвітніх організаціях («Пласт», «Луг», «Січ», «Юнацтво ОУН», «Просвіта», інші), які обов’язки там виконував?
8. Чи належав до ОУН, які обов'язки виконував?
9. Чи проходив військову службу в армії (уточнити в якій)? Яке мав військове звання?
10. Ким був у підпіллі (стрільцем самооборони, сотні УПА). В якому роді підпілля діяв: Українська Народна Самооборона (УНС), чота чи сотня УПА, Самооборонний Кущовий Відділ (СКВ), теренова мережа ОУН, активно допомагав повстанцям, але жив ле¬гально?...
11. Яку мав особисту зброю? Де і як здобув її?
12. Хто в нього був командиром: ройовим, чотовим, сотенним, курінним? Хто був зверхником по лінії ОУН? Короткі відомості про них, зокрема, звідкіля вони, їхні псевда, імена та прізвища, діяльність, де й коли загинули чи ще живуть, записати також. Імена, прізвища та псевда друзів по боротьбі.
13. Чи проходив військовий вишкіл в ОУН чи УПА? В якій школі, де і коли?
14. Описати його участь у боях і збройних сутичках з ворогом. Чи був раненим у боях? Як, коли і де? Хто і де лікував його?
15. Чи був відзначений (нагороджений)? Коли, якою відзнакою і за що?
16. В яких місцевостях діяв? Описати важливіші вчинки.
17. Коли, де і за яких обставин загинув? Як саме закінчилося йо¬го життя? Описати, якщо можливо, вияви мужності і героїзму, самопо¬жертви, особливо в останні хвилини чи години життя. Хто ще з ним тоді загинув?
18. Де знаходиться його могила? Чи впорядкована? Якщо так, то хто про це подбав і зробив? Хто відповідає за догляд на даний час?
19. Додати фотографію полеглого, світлину його могили, теж ро¬динної хати, місця смерті, місць перебування тощо.
20. Яка доля родичів підпільника чи повстанця? Вказувати прізви¬ща, імена, роки народження і смерті кожної особи окремо, скласти їхні життєписи.
21. Якщо збереглися якісь особисті папери полеглого та його репресованих родичів (документи, листи, записки), подати їх точні копії. Вказати в кого і де (адреси) зберігаються оригінали.
22. Назвати також речові пам'ятки підпільника (шапка, ремінь, но¬жик, годинник чи щось інше). Якщо такі збереглися, зазначити в ко¬го вони є.
23. Чи друкувалося що-небудь про полеглого? Якщо так, вказати прізвище та ім'я автора, назву публікації, назву газети чи журналу, місце, рік, число і місяць їх видання, а в книгах - теж місце і рік виходу в світ, сторінки.
24. Якщо є пісня про нього, записати її на магнітофону стрічку, а відтак у біографії подати повний текст і мелодію, в кінці вказати хто, коли, де і від кого записав? Хто розшифрував мелодію?
25. Записати також ті відомості про підпільника чи повстанця, про які тут не згадувано.

2. Відомості про репресованих
До таких людей належать усі, хто був арештований, суджений або вивезений на заслання з політичних мотивів за працю для визволення України або ж за те, що цим займалися його рідні і друзі.
1. Прізвище, ім'я, імена батька і матері.
2. Дата народження: день, місяць, рік.
3.Місце народження (село, район, область; місто, вулиця, номер будинку, номер помешкання, область).
4.Національність.
5. Коли і де навчався? Яку освіту та спеціальність одержав? Де, коли і ким працював?
6. Коли почав брати участь у національно-визвольному русі? Як і де це відбувалося? Описати важливіші вчинки, які виконав сам чи з друзями. Зазначити, хто керував такою роботою. Яка йо¬го доля?
7. Якщо брав участь в УПА, СКВ, вказати з якого часу, де і яку роботу там виконував. Вказати про виконання іншої роботи: допомагав повстанцям харча¬ми, одягом, перевезенням продуктів, зброї, хворих і ранених, розпов¬сюджував націоналістичну літературу і летючки, пісні, переносив штахети. Хто його залучив до такої праці? Доля цієї людини.
8. Чи допомагав повстанцям тільки тоді, коли його про це про¬сили, чи робив то з власної охоти, як лише траплялася нагода? Розкажіть про інших людей, що поступали таким же чином. Хто вони? Яка їх доля?
9. Коли його заарештували чи виселили? Хто це робив? За що? Вказати, яке конкретне звинувачення висунули проте нього окупанти? Назвіть усіх членів родини, яких разом з ним (нею) було ре¬пресовано (арештовано, виселено). Описати їх вік, освіту, стан здо¬ров'я, дальшу долю кожного з них.
10. Хто вів слідство? Які методи застосовував до арештованого? Де це відбувалося? Чи вдавалися слідчі до провокацій? Яких са¬ме?
11. Коли і де був засуджений? Який вирок ого¬лосили? Як його транспортували до місця ув'язнення чи заслання? Описати все якомога докладніше. Розказати і про інших наших реп¬ресованих, що їхали з ним.
З якого по який рік перебував у тюрмі, таборі, на засланні? Де? Назвати адреси.
12. Опишіть умови, в яких йому доводилося тоді жити і працю¬вати: приміщення, харчування, одяг, взуття, постіль, медична допомо¬га, виробничі норми, свавілля наглядачів, переходи до місця праці і повернення з неї, сексотство і його наслідки, хвороби і смертність людей... Теж і про інших невільників, що там були.
13.Чи брав він або його співв'язні та засланці участь у опорі більшовицьким карателям і тюремникам? Яку саме? Коли і де, наслідки такої праці?
14. Хто, де, коли та як загинув із його знайомих? Звідкіля були ці люди?
15. Коли повернувся з тюрми, табору чи заслання? Стан здоров'я. Розказати про ті перешкоди, які робили йому комуністи, щоб не дати змоги жити і працювати в рідному краю. Де йому вдалося влаштуватися на роботу, на яку саме і ко¬ли?
16. Де і коли його прописали (адреса)? Як це відбулося? Описати всі випадки дискримінації (кривди), які робили йому і рідним, в тому числі й дітям, представники комуністичної влади і партії, колгоспні керівники (не допускала до вступу в середні спеціальні і вищі навчальні заклади, змушували виконувати найваж¬чу роботу, яка не відповідала його здібностям і нахилам, чи була шкідливою для здоров'я, занижували оплату і т.д.).
17. Де працював наприкінці життя? Яку роботу виконував? В якому будинку жив? Кому він належав: державі, рідним, дітям?
18. Сучасний склад його сім'ї? Вказати прізвища та імена кожно¬го, рік народження, освіту, місце праці чи навчання.
19. Дата смерті: день, місяць, рік.
20. Записати також ті відомості про які тут не згадувано.

3. Окремо вказати про мирне населення, яке було знищене: вбито або закатовано, під час облав, каральних та відплатних акцій, для залякування учасників підпілля, при провокаційних акціях, під час організованих голодоморів 1942 та 1946-1947. Вказати виконавців цих звірств з боку окупаційної влади чи її війська: польського, німецького, совєтського, угорського, румунського тощо. Подати також інформацію загиблих голодуючих з південних областей, які шукали порятунку в нашому краї.

Підготував
заступник голови Івано-Франківського обласного
товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, Степан Лесів